Правда про воскресіння Христа

Якщо ви скептично ставитеся до біблійного вчення, припускаючи що там є лише доля правди а решта є домислами, або якщо ви вважаєте що Біблія є скоріше корисною для суспільства але вигаданою історією, або якщо ви є агностиком чи атеїстом, у мене є дещо для вас що б допомогло серйозно замислитися над значенням Святого Письма.

"Гаразд", скажите ви, – "я презентую вам кілька додаткових доказів того що смерть Ісуса Христа на Голгофі і Його воскресіння не було казкою, створеною для людей", щоб дати знаряддя для роздумів про те, яке вагоме значення це має для кожного з нас.

Це так, але перш за все я прагну надати логічні та послідовні аргументи того що це не лише дійсно сталося, а що це мало величезне значення для подальшої долі вірян і людства загалом. Апостол Павло пише:

Коли ж бо Христос не воскрес, то проповідь наша даремна, даремна також віра ваша! Ми знайшлися б тоді неправдивими свідками Божими, бо про Бога ми свідчили, що воскресив Він Христа, Якого Він не воскресив, якщо не воскресають померлі. Бо як мертві не воскресають, то й Христос не воскрес! Коли ж бо Христос не воскрес, тоді віра ваша даремна, ви в своїх ще гріхах, тоді то загинули й ті, що в Христі упокоїлись! Коли ми надіємося на Христа тільки в цьому житті, то ми найнещасніші від усіх людей! Та нині Христос воскрес із мертвих, первісток серед покійних.

Тільки уявіть, яке християнство мало вплив на розвиток циівілізації (моя окрема довга гілка досліджень). Ніяк не маю на увазі поширення християнства військовим шляхом – цебто через насадження віри з політичними намірами, чи хрестові походи, які не мають в собі християнського характеру. Маю на увазі саме вплив перших християн – ранню церкву Христову, яка навчали людей різних культурних прошарків, діяла часто всупереч власній природі і тогочасним політичним установам, апостолів, які несли Добру звістку про воскреслого Христа, цебто Євангеліє, звіщаючи його іншим народам, не боячися навіть мученицької смерті за свою віру.

А значення воскресіння Христа мало дійсно велике. Давайте спробуємо поміркувати: врахуємо цей величезний вплив на історію людства і потенціал для численних добрих змін та справ з боку людей. Чи будуть просто так люди просто вірити у воскресіння, у настільки "фантастичну" подію усіх часів, лише через те що хтось якось це задокументував? Навіть якщо я скажу, що бачив вчора НЛО, моя історія швидше за все не буде достовірною і я не зможу дати мільйону людей повірити у те що це НЛО таки існує. Якщо я навіть скажу, що окрім мене НЛО бачив мій брат в той же час, і колись раніше мій одногрупник в інший час, більшість тих хто мене почує, напевне будуть припускати що це був таки ефект чого-небудь – якихось недосліжджених явищ у свідомості людей або галюцинацій. Навіть якщо це непоодиноке явлення, припущень могло б бути багато, і чим їх більше, тим більше підстав поставити під сумнів правдивості переказу подібних історій (мовляв, це дійсно таки галюцинація, що виникає саме таким чином).

Подія воскресіння Ісуса Христа була більш незбагненною, але у той же час має достатньо підтверджень, щоб бути правидивою. Як описував Христа один математик і християнський апологет з Північної Ірландії Джон Ленокс:

Він дарував мир і прощення людям усього світу. Він зміг це зробити, бо хоча був людиною, водночас унікально залишавшись не лише людиною, а Богом, який став людиною. Головним доказом цього вражаючого твердження є Його історичне воскресіння з мертвих, яке започаткувало християнство у світі. Це безсумніву, пані та панове, дуже важливе питання. Якщо Ісус воскрес із мертвих, тоді смерть не є кінцем, а атеїзм хибний. Якщо Ісус не воскрес із мертвих, тоді християнство є фальшивим.

Якщо смерть не є кінцем, значить поза смертю існує якась інша реальність. Біблія вчить що вона для одних буде безмежно втішливою, а для інших навпаки.
Тому питання воскресіння Христа є настільки важливим, що не може залишитися поза увагою.

Наслідки побаченого

Свідками смерті Христа було дуже багато юдеїв, після розп'яття Христа. Зі священних текстів ми знаємо що численний народ волав спершу про те щоб Христа розіп'яли за те що Він ототожнював себе з Богом. Почувши, що Ісус уже помер, Понтій Пилат здивувався і покликав сотника, той підтвердив смерть Христа. Ісус дійсно був таки помер, оскільки йому вставили в ребро спис, і звідти вийшла кров і вода. Смерть Ісуса супроводжувалася сильним землетрусом. Це бачили багато людей. Тоді сам радник синедріону Йосип Ариматейський забрав тіло Ісуса, загорнув Його в тоненьку плащаницю і поклав у новому гробі, який був висічений у скелі. Сам же гріб був його власністю і він його пожертвував, щоб у ньому поховати Ісуса. Вхід до гробу він закрив великим каменем, як було заведено тоді робити. (Марка 15:42-46, Луки 23:50-53, Ісаї 53:9) [3] [4]

Порожній гріб

Одне з важливих досліджень яке підтверджує воскресіння Христа, є факт порожньої могили, куди були поклали тіло Ісуса після розп'яття. Адже з біблійної історії ми знаємо що коли жінки які йшли до гробу з пахощами першого дня тижня, не знайшли тіла. (Луки 24:1-3) З приводу цього постало кілька теорій. [2]

Перша – це те що тіло могли викрасти учні. Але ця теорія не витримує критики, адже тоді в умовах поширення вчення Ісуса, учні могли б швидко спростувати вчення про воскресіння Ісуса, маючи Його мертве тіло. До того ж гріб охороняла сторожа. Глянемо також на інші вагомі аргументи, притаманні тогочасній юдейській культурі та віруванням:

1. Згідно юдейського вчення, воскресіння з мертвих було подією яка має відбутися пісня кінця світу;
2. У євреїв не було поняття про Месію, який буде страченим і знівеченим.

Інша теорія – що Ісус насправді не помер, а знепритомнів, після чого повернувся до тями. Але ця теорія теж не виправдана, адже [дописати дослідження з Закону Божого про дослідження] це не було можливо. Як вже було сказано вище, сотник перевірив чи дійсно помер Ісус. Доктор Зігубе досліджував процес катування Христа, і дійшов до висновку що в Ісуса була зупинка серця і Він помер на хресті від геморагічного шоку. До того ж Ісус переніс неаби які тортури перед розп'яттям. Тож теорія про те що Ісус вижив після тортур, не знаходить раціонального виправдання.

Існує також думка, яка теж не є виправданою, про те що Йосип Ариматейський міг тимчасово помістити тіло Ісуса у свою гробницю, в той час як учні вигадали його воскресіння самі. Але юдейські закони забороняли переміщювати трупів після поховання. І як ми зауважили раніше, ця дорога гробниця висічена в скелі була Йосиповою власністю. Поховання саме не було проблемою, оскільки кладовище було поряд. Йосипа захопила Його смерть, після розп'яття Він збагнув що це Месія, саме через це він пожертвував свою гробницю заради тіла Ісуса. Також, якби учні заявили про воскресіння якого не сталося, Йосип би викрив їхню брехню.

Що було опісля?

У Святому Письмі йдеться про те що учні які ходили за Ісусом, після розп'яття Ісуса були в розпачі від того що сталося і розбіглися по своїм домівкам, боячись за своє життя. Усе це тривало доти, доки їм кожному не з'явився воскреслий Ісус.

Воскреслого Христа бачили понад 500 різних людей, віруючих і невіруючих, як свідчить Писання, включаючи апостолів (1 до коринтян 15:6). Ісус після воскресіння з'явився до двох учнів серед дороги до Еммаусу (Від Луки 24:13-29), Ісус їв з учнями за одним столом, коли прийшов до них (Від Луки 24:41-49). Очевидно, що ці учні не вірили спершу що Ісус воскрес. Ми бачемо це з їхніх розмов.

Тож це не було якоюсь ефімерією, враховуючи що стільки людей бачили воскреслого Христа. І враховуючи те на скільки реалістично змальовуються події. Наприклад, двоє учнів по дорозі до Емаусу до кінця не могли повірити що їх супроводжує Ісус, доки Він Сам не вияснив їм Писання. (Луки 24:27) Також учні, бачивши воскреслого Ісуса в Єрусалимі, до кінця не вірили Ісусу, доки Він не сказав: "Гляньте на Мої руки, на Мої ноги! Це ж Я Сам! Доторкніться до Мене - подивіться, що дух тіла й костей не має, а Я, як бачите, їх маю." (Луки 24:39) Якби це була галюцинація, то вона не змусила б учнів повірити в тілесне воскресіння.

Один з апостолів ранньої церкви Павло писав: [2]

Звіщаю ж вам, браття, Євангелію, яку я вам благовістив, і яку прийняли ви, в якій і стоїте, якою й спасаєтесь, коли пам’ятаєте, яким словом я благовістив вам, якщо тільки ви ввірували не наосліп. Бо я передав вам найперш, що й прийняв, що Христос був умер ради наших гріхів за Писанням, і що Він був похований, і що третього дня Він воскрес за Писанням, і що з’явився Він Кифі, потім Дванадцятьом. А потім з’явився нараз більше як п’ятистам браттям, що більшість із них живе й досі, а дехто й спочили. Потому з’явився Він Якову, опісля усім апостолам. А по всіх Він з’явився й мені, мов якому недородкові. Я бо найменший з апостолів, що негідний зватись апостолом, бо я переслідував був Божу Церкву». (1 до Коринтян 15:1-9, UBIO)

Ми маємо всі підстави довіряти даному тексту. Павло тут запевняє місцевих з Коринту у тому що смерть і воскресіння дійсно мають місце і що цьому є живі свідки. У цьому уривку Павло згадує скептика Якова, рідного брата Ісуса, який, згідно свідоцтв у Євангеліях, не вірив що його Брат є Месією. Павло також вказує понижує себе, відносячи себе до апостолів, про якого він каже "не гідний зватись апостолом". Адже він перед цим переслідував перших християн (включаючи апостолів), доки йому не явивися Ісус у вигляду сліпучого сяйва згори.

Велике доручення

Після того як Ісус з'явився братам, Він доручив їм іти й нести благу звістку – "щоб у Ймення Його проповідувалося покаяння і прощення гріхів між народів усіх, від Єрусалиму почавши" (Від Луки 24:47), навертати людей до Бога.

Подумаємо: якби цього всього не сталося, апостоли швидше за все не йшли б вмирати за свою віру, і проповідувати Євангеліє серед народів. Ми знаємо що тільки Іван помер своєю власною смертю, інших учнів Христа чекала мученицька смерть. Павло і Варнава обійшли багато земель для того щоб донести Євангеліє язичникам.

Правдивість свідчень

З історії передання цих деталей ми бачемо, що пройшло досить мало часу щоб інформація була спотворена. У своєму посланні апостол Петро пише: "Бо ми сповістили вам силу і прихід Господа нашого Ісуса Христа, не йдучи за хитро вигаданими байками, але як очевидці його величі." Петро звертається до людей, до громади, називаючи вже їх очевидцями того що сталося, і громада йому не могла заперечити. Інші подібні тексти які свідчать про це: Луки 1:1-3, Луки 3:1, Івана 1:3.

Коли Петро та інші апостоли казали "Ви самі це бачили і самі це чули", це означало що люди дійсно бачили і чули це, отож вони не могли заперечити ні Петру ні іншим апостолам. Павло, який спершу заарештовував християн, після того як йому явивися воскреслий Ісус, став активним християнином і благовісником. Павло сам потерпів наруги і постраждав за своє свідчення. Коли він захищався перед Фестом, він казав: "Я не дурію, достойний Фесте, а провіщаю слова істини і здорового глузду. Цар бо знає про це, до нього й промовляю із завзятістю. Бо не вірю я, щоб приховане було щось із цього, бо не в закутку діялось це." [1]

Існує думка про те що текст Євангелій не варто сприймати буквально. Але описані деталі у чотирьох євангеліях (Матвія, Луки, Марка та Івана), такі як точна вказівка власника гробу, наявність жінок, які точно знали місце поховання, наряд з сторожі який стеріг вхід в гробницю, – вказують на те що описувалися дійсні події, що це не було вигадкою. Також свідчення з п'яти незалежних джерел про поховання Ісуса, які є достатньо ранніми щоб сприймати їх за історичні джерела – як зазначав Вільям Крейг. [5]

Висновки

Таким чином ми бачемо що Писання є правдивим, точним і безпомилковим. Недарма про Воскресіння Христа було написано багато книг, складено багато пісень, і на Ісусовій основі будується історія Царства Божого, починаючи з Його життя на землі.

Джон Ленокс згадував слова геніального Нормана Андерсона, експерта в галузі права, коли навчався в Кембріджі. Той аналізував докази воскресіння з юридичної точки зору. Як талановитий юрист, Андерсон наприкінці свого виступу сказав:

Порожній гріб Ісуса є справжньою скелею, об яку розбиваються всі раціоналістичні теорії воскресіння.

Викорастині посилання:
1. Книга Джош МакДауелл "Не просто тесля" (видання 1992 року), розділ "Біблія: Чи можна на неї покладатися?".
2. Стаття "Елементарно, Ватсоне. Він воскрес!"
3. Поховання Ісуса
4. Йосип Ариматейський
5. Is There Historical Evidence for the Resurrection of Jesus? The Craig-Ehrman Debate