Наше молитовне життя

У цій статті я хотів би поділитися своїм досвідом, допомогти читачам зрозуміти як (і чи) молитва діє, та розвіяти кілька міфів про молитву.
Якщо ви не молитеся, я б хотів допомогти вам відкрити щось для себе стосовно молитовного життя. Якщо молитеся, але рідко, коротко, я все-одно впевнений що вам буде що відкрити і переосмислити. Якщо ви довгий час молилися про щось, і не отримували відповіді від Бога, не залишайте цю сторінку, можливо ви знайдете якісь відповіді для себе тут.

Про молитву, я певен, буде привід серйозно замислитися тим, хто має віру в Бога, навіть коли читач не відкрив Його. Бо молитва – це завжди свідома дія, де присутній вибір, де Господь і духовні аспекти життя мають місце в житті.

Молитву називають "диханням душі", вона необхідна для духовного життя так само, як повітря для фізичного.

У моєму житті, як і в більшості людей, в ранні роки самостійного життя де було хоч трохи молитов, моя молитва була досить швидкоплинною. Я молився здебільшого молитвою "Отче Наш". Коли я порівнюю свою молитву – ту яка тепер, і яка була, вона тоді була дуже офіційною, часто наперед продумано. Наприклад, я міг молитися про щось, з одного боку висловлюючи довіру Богу чи віру в Бога, а з іншого – думати "а раптом Він мене почує", "раптом Він здійснить". Моя молитва не була зрілою і тривала лише кілька хвилин, з ось таких причин:

• я молився з мінімальним розумінням того яким є Бог (навіть коли я вперше прочитав Біблію, цього було недостатньо, доки не став переосмислювати те як Бога відкриває Святе Письмо);
• я молився, знаючи кілька Біблійних історій, чи навіть пам'ятаючи приклади Божих відповідей на молитви з історій сучасних людей, проте мене це майже ніяк не стосувалося і я не знав як це може стосуватись мене особисто;
• моя молитва була простою (що добре на мій погляд, все ж краще, ніж завченою і нещирою), вона проявляється в тому що я міг на ранніх стадіях свого молитовного життя здійснювати перші кроки віри і довіри Богу, але з іншого боку вона не вдосконалювала мене, я досі не довіряв Богу свій процес молитви, і загалом нехтував набагато більшими перспективами в тому, на що здатна молитва.

І що я скажу? Ці початки – це чудово, в усіх людей. Яким би ваше молитовне життя не було, краще – молитися як виходить, аніж не молитися взагалі. Навіть якщо ваша молитва зараз є одноманітна, така проста, звичайна, без витончень і богословських фраз – вона приємна Богу, вона зблизить вас з Господом.

Але до тих вище перелічених причин я додам деякі інші моменти, можливі в багатьох людей, і спробую висвітлити та розвіяти давні міфи.

Молитва "тому що так потрібно"

Приклади таких молитов – здебільшого через традиції, а не свідому віру. Люди це роблять у певні часто ритуальні моменти і особливо не замислюючись. Тільки річ у тому що молитви з мотивом "так треба" не дають нам змоги розкрити душу Богу і дати Йому діяти в нашому розумі та серці. А з іншого боку, ми таким чином робимо Бога штучним, ніби Він відкритий до наших звертань лише у певні моменти, ніби може чути лише такий-то зміст наших повідомлень при таких-то умовах. Дехто навіть може міркувати що саме тоді молитва працює. Але Святе Письмо, та й взагалі досвід дорослого молитовного життя людей показує що Господь є досить особистісним, має волю як і люди, готовий чути нас в будь-якому місці, у будь-який час, коли ми готові відкриватися Йому більш тривало, молитися щиро, шукати Його.

Молитва через потребу в чомусь

Це найпоширеніша молитва, якою ми часто молимося. У багатьох це може викликати хибне уявлення що молитва це лише звертання щоб щось отримати. Проте це краще аніж відмова від молитви. Коли просимо Бога чогось з вірою, Він готовий дати, готовий відповісти. Тільки сумно коли молитви людини завжди тільки у проханнях, не містять подяк Богу, духовних звертань, якщо ніколи не містять каяття за щось і спроб побути з Богом в тиші та почути Його. На превеликий жаль, відносини з Богом багатьох віруючих людей завершуються на проханнях, найчастіше молитвах про щось в межах нашого земного життя. Насправді ми можемо створювати собі "бога" на свою подобу, а коли ми не отримуємо те чого просимо то легко розчаровуємося. Насправді ж Бог очікує від нас діалогу з Ним. Якщо навіть Він не дає нам чогось, це ще не привід в Ньому сумніватися, в Його всемогутності й любові. Можливо це деколи болісна тема для роздумів. Та інколи Він не дає, тому що передбачає для нас щось краще ніж те чого ми просимо та чого очікуємо. Якщо ми готові до діалогу в молитві, прислухатися до Нього, ми обов'язково відкриємо щось більш цінне. Він скаже нам про наші важливіші потреби і задовольнить їх.

Молитва як "страховка"

Колись я завжди уникав випадків не помолитися зранку. Це була щира молитва, своїми словами. Пізніше я збагнув що причина деяких таких прийнятих рішень була великою мірою через таку собі "обережність", ніби інакше Бог не благословить мій день, екзамен, тренування тощо. Я почав розуміти що є якась проблема в моїх духовних намірах і мисленні. Якщо я не помолюся одразу, а наприклад в обід, або помолюся спершу лише одним реченням, Бог не втратить любов до мене і не залишить мій день на призволяще. Допускаючи таку механічність, я насправді тим самим намагався контролювати все самостійно, те що знаходиться за межами мого контролю (але що контролює Господь), контролювати Бога. До того ж я ще мало довіряв Богу і намагався прожити день по своєму сценарію, уникаючи всіляких змін, яких насправді було неможливо уникнути.

Молитва коли є настрій/натхнення

Якщо ви людина настрою, це нормально. Складно молитися, якщо ви сильно засмучені, роздратовані, розчаровані. Але погодьтеся: найлегше робити щось коли є настрій, бажання, і відмовлятися від якихось важливих дій якщо того немає. Якщо ми йдемо на роботу, ми працюємо не зважаючи на настрій, якщо вчимося і тим паче готуємося до іспитів – так само. Навіть якщо бувають періоди коли немає апетиту, мабуть багато хто з нас в такі моменти все-одно наважуємося щось з'їсти, якщо розуміє що пізніше такої можливості не буде, а сили потрібні і про здоров'я потрібно турбуватися. Те ж і з молитвою. Тільки вона є більш рятівною: коли ми вдаємося до спроб трохи приборкати свої емоції, заспокоїтися, відкласти якійсь бажання, і звернутися до Господа, ми отримуємо Його розраду, причини щоб спинитися і щось краще проаналізувати, задуматися над чимось важливим. Так ми стаємо більш здатними до змін, до навчання жити і поводитися правильно, робити щось краще. Якщо проявляємо трохи волі для молитви у час неспокою, ми цим самим відкриваємо двері Йому, щоб Він міг увійти з Його благословеннями для нас в наше життя, деколи і отримуємо відповідь на молитву саме в такі моменти, або набуваємо чогось більшого ніж те, що ми втратили, чи у чому ми розчаровані. Згадайте як молився цар Давид (його Псалми в Старому Завіті): він виливав Богу свій біль, переживання, але після того в його словах звучали слова подяки Богу, слова надії, хвали і згадування яким Бог є та що Він здійснив у минулому.

Прилюдна або аскетична молитва

Тут я б хотів згадати про дві крайності, через які людина лишається на тому ж місці. Деколи ці крайності можуть відштовхувати інших, що начебто через це християнство є штучним, хоча насправді проблема в іншому. Перша – молитва гучна, коли є потаємний намір похвалитися. Ісус в Матвія 6:5-18 закликав:

Як молитеся, то не будьте, як ті лицеміри, що люблять ставати й молитися по синагогах та на перехрестях, щоб їх бачили люди. А ти, коли молишся, увійди до своєї комірчини, зачини свої двері, і помолися Отцеві своєму, що в таїні; а Отець твій, що бачить таємне, віддасть тобі явно.

Прилюдна, загальна молитва деколи потрібна, якщо ви добре стоїте у вірі і хочете щоб присутні теж молилися в Дусі. Але на перших етапах духовного життя в більшості випадків варто заглибитися в особистісний діалог з Отцем, висловлювати в молитві те що ви б не висловили перед іншими, і могти почути Бога, побути з Ним в тиші. Є інша крайність – завжди тиха, невиразна молитва. Коли ви тримаєте віру глибоко всередині, і боїтеся щоб вашу молитву помітили інші люди. Якщо це є постійною практикою, це буде перешкодою зростання у вірі та в стосунках з Богом. Цей світ диктує нам правило: "тримай свою віру при собі". Бог же хоче щоб інші люди помічали нашу віру, щоб були готовими молитися разом. Згадаємо що Ісус казав в Марка 8:38: "Хто б соромився Мене та Моєї науки, того й Син Чоловічий буде соромитися, коли прийде у славі Своїй і Отця". Погоджуюся, для людей у віці це є викликом, але на мій погляд навіть слова "я молюся за тебе" вже є відзеркаленням віри тієї людини.

Буду відвертим, з минулих поколінь до нас дійшло багато міфів про молитву. Деякі з них я вже озвучив і надіюсь що розвіяв. 😊

Мені б хотілося допомогти вам поглянути на молитву ширше, на те якою вона справді може бути.

Написані та особисті молитви

Найкраща записана молитва, це молитва "Отче Наш" (Матвія 6:9-13), її автором є Ісус Христос.
Це слова з Біблії, якими Ісус Христос навчив своїх учнів молитися (Євангеліє від Матвія 6:9-13), давши молитву "Отче наш": 

Отче наш, що єси на небесах!
Нехай святиться Ім'я Твоє,
нехай прийде Царство Твоє,
нехай буде воля Твоя, як на небі, так і на землі.
Хліб наш насущний дай нам сьогодні;
і прости нам провини наші, як і ми прощаємо винуватцям нашим;
і не введи нас у спокусу,
але визволи нас від лукавого.
[Бо Твоє є Царство, і сила, і слава навіки. Амінь].

Ця молитва акцентує увагу на основних духовних і життєвих моментах:
Звернення: "Отче наш" – підкреслює близькість до Бога та єдність усіх людей
Поклоніння: "Нехай святиться Ім'я Твоє, нехай прийде Царство Твоє"
Покора: "Нехай буде воля Твоя"
Довіра: Прохання про хліб насущний, про щоденні потреби і щоденну близькість з Ним
Прощення: Прохання про прощення гріхів за умови, що ми самі прощаємо їх іншим
Захист: Прохання про збереження від спокус та лукавого

Тільки, як я висловлював думку раніше, якщо ми робимо одне і те ж, не замислюючись, не зростаючи в цьому, не змінюючись через молитви, тоді не станемо більш духовно зрілими. Якщо ви молитеся лише написаними молитвами, або молитвами із завченими фразами, я закликаю починати молитися своїми словами. Чому це краще? Тому що Господь чує нас коли ми відкриваємося Йому повністю, щиро, у простоті. Якщо нам потрібно щось конкретне, ми можемо молитися своїми словами про цю ж річ. Якщо ми шукаємо відповіді на що-небудь, ми так само можемо запитати Його своїми ж формулюваннями. Якщо ми хоч колись молимося сильно, а не тільки в обставинах де здається що єдина надія на Бога, то стаємо сильнішими і готовими випереджати неприємні ситуації.

Молитва як діалог з Богом

Ще один міф – це уявлення про молитву як про якийсь ритуал говоріння в темпі 1.x або 2.0. Ні в якому разі не намагаюся викрити священиків традиційних церков, адже до їхньої молитви вони готуються, і намагаються попасти у відповідний регламент. На жаль через це у нас складається картинка, що ми можемо так само провадити монолог з Богом. Деколи це і добре – висловити Богу усе. Тільки подумайте якщо жодного разу ви не пробували побути в тиші, пройтися безлюдною вулицею, аби відчути Бога всередині вас. Коли ви висловлюєте Йому будь-що (прохання, запитання) чи хочете розділити з Ним біль, відокремте кілька хвилин уваги Йому, можливо Він має що вам сказати і збирається відповісти.

Таємна кімната

Так називають місце, де можна усамітнитися, щоб побути з Богом наодинці. Якщо ви коли-небудь знаходили хоча б 10 хвилин для цього, і таке місце де вас ніхто не турбує, незалежно чи це в будинку, чи на вулиці, це перемога. 🙂 В "таємній кімнаті" найкраще можна помолитися, почути Бога, покращити свій стан (емоційний, духовний і навіть фізичний). Дехто може називати це медитацією, і я б погодився. Згадаю знову як Ісус навчав в Матвія 6:5-18: "...увійди до своєї комірчини, зачини свої двері...".

Коли я служив в одному з підрозділів, то відчував певну іронію, адже такого місця майже не було. Якщо уявити ситуацію військових які служать в зоні бойових дій, я здогадуюся що такого місця для них немає. Це означає що нам варто використовувати можливість побути в таїні з Господом як тільки є така нагода. Я не хочу сказати що це означає виділяти багато часу на молитву кожен день. У тодішніх умовах я просто виходив на вулицю, і молився по дорозі в магазин не поспішаючи.

Роль Божого Слова в наших молитвах

Тепер я б хотів озвучити силу молитви на трохи вищому щаблі, ніж у попередніх пунктах. Якщо ви молитеся своїми словами, це чудово. Тільки що взагалі робить молитовне життя сильнішим? Що буде спонукати відчувати Бога в вашому житті, Його силу, дії, наміри щодо нас і т. д.? Саме тоді коли ми знаємо про Бога щось, відкриваємо Його через Біблію, тоді в молитві ми стаємо здатними відкрити Його ще більш глибоко і особисто. Коли міркуємо над тим що дізналися про Бога з Писання і розуміємо як це стосується кожного нас, Слово оживає в нашому розумі, серці, житті. Багато моїх віруючих знайомих і друзі моляться, цитуючи або згадуючи Боже Слово.

Молитва в Дусі

Глибока молитва – молитва не суто керована розумом та емоціями, а ведена і натхненна Святим Духом (третьою Особою Святої Трійці). В такій молитві вбачається і особистісна молитва, і молитва з Біблією, і молитва з кроками почути Бога. Трапляються моменти (і у мене в житті бували), що молитва йде не зовсім за вашим сценарієм, а є точно розуміння що Дух Святий керує нею. Якщо це лякає вас, згадайте таку річ що Господь (Отець) точно бажає найкращого для нас (Своїх дітей). Але вибір завжди буде залишатися за вами: чи молитися під своїм керівництвом, чи довірити процес молитви Богу, частково або повністю.

Молитва і поклоніння

Якщо ви читали Біблію, можливо ви звернули увагу що пророки, цар Давид, учні Христа молилися, хвалячи Бога і прославляючи Його. Хвала – це вираження вдячності, радості за те що Бог зробив і за те яким Він є. Поклоніння є більш глибоким і ширшим поняттям. Поклоніння – це вшанування Його рис характеру (любові, святості, могутності, величі). Поклоніння може бути тихим і особистим. Воно допомагає християнам розвивати таку духовну якість як смирення. Погоджуюся з тим, що не буде поклоніння без бажання хвалити і поклонятися Богу, особливо якщо в житті є речі або обставини, через які ви не бачите проявів Бога у вашому житті. Тому цей етап приходить з досвідом, адже поклонятися людина готова тоді коли увірувала в Христа і визнає істинність того чому Євангеліє вчить.

Молитва зрощує нашу віру і допомагає досягати вершин

Як би ви не молилися, вам Бог буде підказувати через ваш дух, сумління, розум – що змінити, а що покращити в молитві, у житті. Постійна молитва вчить нас покладатися не тільки на власні сили, а також на Божий промисел, що і формує свідому віру. Оскільки наше тіло колись помре, а дух і душа залишаться (ось посилання з дослідженнями), щирий діалог з Богом може допомогти зрозуміти – що є найкращим для вас. Саме молитва сприяє змінам якостей: позбавитися шкідливого і набути нового, духовного і корисного (терпіння, смирення, любові).

Молитва є зброєю яка дозволяє протистояти спокусам, ставати переможцями у всяких життєвих випробуваннях. Коли ви отримуєте те про що просите у Бога або відчуваєте Його надприродну підтримку, ваша віра починає зростати, так як вона вже не є теорією, а пов'язана з досвідом.

Молитва протягом дня

Наостанок я б хотів залишити для вас настанови (всього в 4 кроках) відомого середньовічного священника і теолога Ігнатія Лойоли про молитву. Світ з того часу змінився, але ці принципи досі актуальні та працюють в сучасному житті [1].