Сила надії

Одного разу я їхав в тролейбусі, повертаючись до квартири де проживаю, і непокоївся думкою про те що війна в Україні довго триває і їй не видно кінця-краю, ворог регулярно грабує все нові території (міста і села) моєї країни, нищить простих українців. Я військовий і дуже хочу повернутися до свого цивільного життя: займатися професійною роботою, розвиватися у своєму покликанні, грати в групі прославлення у церкві…

І тут несподівано до мене підсіла жінка в тролейбусі, яка, як я дізнався пізніше, сама належала до церкви «Перемога» в Києві. Вона звернулася до мене щоб подарувати мені молитовний буклет. Ми познайомилися, почали говорити про життя, вона сказала що вірить у світле процвітаюче майбутнє нашої країни. Я відгукнувся на цю думку, сказавши що здається що апокаліпсис наближається (то ж не варто сильно мріяти про яскраве майбутнє України)... Вона нагадала мені з Писання, що апокаліпсис настане коли всі народи і кожна людина на Землі почує Євангеліє, тоді прийде Христос вдруге. Вона сказала приблизно так: «Варто надіятися на поміч від Бога. Не на зброю, не на президентів чи інших людей.»

Вона додала що Бог дасть нам перемогу, і можливо, на росії відбуватимуться якійсь зміни в суспільстві (що підштовхне цей процес до закінчення війни).

Це була недовга розмова, але вона вселила у мене відчуття надії. Також віри в те що у Бога дійсно все під контролем: Він побачив мої думки, і привів до мене людину яка мене трохи підбадьорила.

Я постійно молюся про закінчення війни. Бог часом може мовчати, але це не означає що Він не чує чи що Йому байдуже. Бог може очікувати чогось він нас, людей, – якихось наших внутрішніх духовних змін. Бог також може мовчати тому, що спонукає нас (чи мене, наприклад), до якихось роздумів, до аналізу та правильних кроків. Наприклад, людина, яка очікує завершення війни, може запитати саму себе: «А що я можу зробити для того, щоб це сталося?».

Господь не залишає нас в безнадії. Він хоче щоб ми передусім надіялися на Нього: на Його силу, Його всемогутність, Його визволення, Його зцілення, турботу тощо. У посланні пророка Єремії 29:11 написано так:

«Бо Я знаю ті думки, які думаю про вас, говорить Господь, думки спокою, а не на зло, щоб дати вам будучність та надію.»

Йосип, син Якова у Старому Завіті, непохитно надіявся на Господа, і Бог його повищив та зробив багато через Йосипа.

Господь може скеровувати нас на правильні кроки, щоб наша надія поєднувалася з дією. Апостол Павло каже:

«Бог же надії нехай вас наповнить усякою радістю й миром у вірі, щоб ви збагатились надією, силою Духа Святого!»

Дух Святий є нашим помічником, Він є третьою Особою Святої Трійці, і може наповнити нас силою, надією, вірою, і оновлювати нас коли ми запрошуємо Його.

Надія має завжди хороші наслідки. Кажуть, що надія вмирає останньою. І дійсно так є: коли ми перестаємо надіятися, наші руки опускаються, цілеспрямованість зникає, ми швидше вигораємо, стаємо схильні здатися в боротьбі, і ми навіть стаємо більш вразливі до спокуси піти хибними шляхами. Навпаки, той хто надіється, і "хто складаю надію на Господа, силу відновлять, крила підіймуть, немов ті орли, будуть бігати і не потомляться, будуть ходити і не помучаться!" як мовить пророк Ісая в ‭‭розділі‬ ‭40‬, 31‬ ‭вірші.

«Тримаймо непохитне визнання надії, вірний бо Той, Хто обіцяв.» ‭‭(Павла до євреїв‬ ‭10‬:‭23‬)

Найголовніша надія має базуватися на відкупленні нашого життя Христом, дарі вічного життя через нашу віру в Ісуса Христа. Ми можемо опинитися в різних обставинах чи випробуваннях у житті, та наша надія на Христа має зберегтися. Адже Він обіцяв що тим хто збереже віру в Нього, віддасть своє життя Богові, буде жити з Ним у вічності. Нарешті, Бог є вірним у своєму слові.