Обряди і жива віра: в чому різниця?
Ви напевно доволі часто зустрічали людину яка ставить свічку в церкві за здоров’я чи упокій. Або ж людей які йдуть святити Великодні кошики. Чи задавалися ви питанням, як це відображається на їхній вірі в Бога і в стосунках з Богом?
На жаль, люди які виконують обряди, хоч і християнські, в наш час рідко задумуються над їх змістом. Або насправді таких людей небагато серед нас. Це все звісно має значення, але тільки якщо воно повʼязане з вірою.
Візьмемо для прикладу освячення кошиків. Мало людей розуміють що це символізує те що Христос своїм життям переміг смерть і відкупив наші провини. Але більшість номінальних християн у своїй вірі напевно думають про добробут, який має прийти в дім з освяченим кошиком та палаючою свічкою в лампатці, надають перевагу такому розумінню. Жива віра будується саме на сакральному змісті тих речей які здійснюються обрядом. Ми на жаль рідко вирішуємо відшукати його, або не зацікавлені насправді цим.
Часто деякі обряди прийшли або з дохристиянської давнини (поганських традицій) і не мають нічого спільного з християнським віруванням (як стримання через вогнище в день святкування Івана Хрестителя влітку), або ж є доволі умовними.
Люди часто запалюють свічки в церкві, віруючи що таким чином Бог почує їхні молитви. Але Біблія вчить що достатньо помолитися Богу, і Він воздасть, якщо ми просимо з вірою. Достатньо віри і Божого послуху.
Як писав апостол Павло до филипʼян 4:6-9: Ні про що не турбуйтесь, а в усьому нехай виявляються Богові ваші бажання молитвою й проханням з подякою. І мир Божий, що вищий від усякого розуму, хай береже серця ваші та ваші думки у Христі Ісусі.
Отже, нам не варто недооцінювати суть дійств, які повʼязані з нашою вірою (вірою а не традиціями чи обрядами).
Згадаємо розмову Ісуса з самарянкою в Біблії. Коли вона запитала Ісуса «Отці наші вклонялися Богу на цій ось горі, а ви твердите, що в Єрусалимі те місце, де потрібно вклонятись.» (Вiд Iвана 4:20 UBIO) Іншими словами, «де істина, де саме потрібно вклонятися Богу?» Ця жінка була зацікавлена в тому, щоб дізнатися істину – як виконувати обряд вклоніння. Ісус відповів їй:
«Повір, жінко, Мені, що надходить година, коли ні на горі цій, ані в Єрусалимі вклонятись Отцеві не будете ви. Ви вклоняєтесь тому, чого ви не знаєте, ми вклоняємось тому, що знаємо, бо спасіння від юдеїв. Але наступає година, і тепер вона є, коли богомільці правдиві вклонятися будуть Отцеві в дусі та в правді, бо Отець Собі прагне таких богомільців. Бог є Дух, і ті, що Йому вклоняються, повинні в дусі та в правді вклонятись.» (Вiд Iвана 4:21-24 UBIO)
Ісус каже що немає значення місце, а має значення як ми вклоняємося Богу. Він говорить, що Отець прагне собі богомільців які будуть вклонятися в дусі та правді.
Для чого тоді обряди і традиції? Вони лише нагадують нам про біблійну історію, про суть молитов чи звернення до Бога, чи про якусь іншу важливу подію (часом сімейну). Але ми повинні прагнути бачити і розрізняти в тому сенс, якщо ми їх дотримуємося. Обряди і ритуали мають лише символічне значення, їх не потрібно вважати за яку-небуть магію яка здатна щось зробити з певною метою.
Я зовсім не хочу сказати що традиції та обряди зайві. Вони часто необхідні, вони слугують гарними нагадуваннями, часто дисциплінують нас (наприклад святкувати свята певним чином). Традиції зокрема допомагають відчувати єдність з Богом, певну опору в чомусь важливому. Навіть дехто каже що певні традиції формують у нас добрі звички [1].
Не секрет що традиції можна змінювати і вдосконалювати, робити їх легшими та адаптувати їх до сучасних реалій життя.
На останок я б хотів запропонувати молитву для вас, читачів:
Господь наш і Бог наш. Ми хочемо бути готовими слідувати за Тобою, навіть якщо це виходить за межі звичного. Роби усе що ти хочеш Бог. Дякуємо Тобі за наше життя. Ось ми перед Тобою, Дух Святий, який діє в нас і через нас. Роби все нове у нас Господь, і через нас, Господь. Зроби нас здатними виходити за межі традицій і обрядів, які несуть лише символічну функцію. Зміцни нашу віру і роби нас «богомільцями, які включаються Тобі в Дусі та істині», як сказано у Твоєму Слові. Дій в нашій церковній спільноті. Онови нас Господи. Дай нам сміливість змінюватися, якщо це необхідно, щоб Твоя воля діяла в нашому житті і була повною. Навчи нас довіряти Тобі цілком і повністю, і слідувати за Тобою без страху і сумніву. Твори все нове, Господь. В імʼя Ісуса молюся. Амінь.
Використані посилання:
Коментарі
Немає коментарів